Рыцари света

Нэнька. Историческая концепция.

Корчинский несомненно талантлив. А талант не проскачешь. Я аж прослезился когда читал. Это же нужно, так кратко, в стихотворной форме, изложить историческую концепцию Украины. Перевод гугловский, слегка мною правленый. Оригинал, конечно круче...

 

Дума про Нэньку и её историческую концепцию
Алексею Константиновичу Толстому посвящается
(К предстоящему съезда работников образования)

 

Дума про Неньку та її історичну концепцію
Олексію Костянтиновичу Толстому присвячується
(до майбутнього з‘їзду працівників освіти)

Когда молились солнцу,
И богом был Днипро,
И берег был высокий,
На берегу жилье -

Тот глинобитный домик
И крыша травяная.
В ней жили славяне -
Семья большая.

Они были несчастные,
По обычаю славян.
Рожала мамка,
На гуслях отец играл.

Мимо берег того высокого,
Мимо наших бедолаг
Плыли лодки с товаром
До Греков из Варяг.

Терпели это надругательство
Славяне сотню лет,
Отбросил батька гусли,
И крикнул сыновей.

Один такой кораблик
Они подстерегли,
Глубины ж им известные,
Знакомы отмели.

Утоплен был барыга,
Разделен весь товар,
Вся Земля ликовала,
На гуслях отец играл.
Пели хором дети,
Аж пенился  Днипро.
Нагрянули варяги,
И недели не прошло.

Они сожгли домик,
Повесили родню,
Потому что охраняли торговую
Кому-ника-цию.

И пожарище еще долго
Чернело, и кости
Белели. Те кто выжил,
Крестились в Днепре.

Отстроили домик
Черкассы и литва,
Отец взял бандуру
И думу запел.

Наших славных предков,
Потоплены лодки ...
Барыги плывут и дальше,
А наша слава - нет.

И тяжело так на сердце,
Что он крикнул сыновей,
Крикнул кумовьев, внуков
И все им рассказал.
И он сказал: а ну ка!
И он услышал: Да!

Плывет ничейный челнок,
От судьбы не уйдешь.
И не доехал челнок,
И потерялся товар,

Семья снова счастлива,
А отец - атаман!
Звенит его бандура,
Но поляки злые
Разбили ту бандуру
Ему на голове.
И все спрашивал полковник
(По темени кистень):
Куда делся челнок,
И кто спалил кабак.
Сломали ляхи дом,

Не станет ни на минуту
Днепр и судоходство,
История бежит
По кругу. все возвращается

Избушку на горе.
следующую подожгли
Коварные москали.
Новую валили немцы,
Тогда большевики.
А мы отстроили,

И так прошли века.
С металлоломом баржа
Фарватером плывет,
Под берегом рыбаки.
С избушки видно все.

Вот яхта пожирнее -
Начальство при блядях.
И загрустили папа:
Бригада на нулях.

И все было этнично,
И дальше как обычно.
Тряс УБОП избушку
Вязали всех менты.

Им не сломать мечту.
Мы вечные. Мы такие!
Пусть летят по небу
Космические корабли!

Стоит маленькая хатка
На берегу Днепра,
А сколько из нее видно
Плавучего добра!

Ползучего, летучего,
Всемирного добра!

 

 

Колись молились сонцю,
І богом був Дніпро,
І берег мав високий,
На березі житло –

То глинобитна хатка
І стріха трав‘яна.
В ній мешкали слов’яни -
Родина чимала.

Вони були нещасні,
За звичаєм слов‘ян.
Народжувала мамка,
На гуслях батько грав.

Повз берег той високий,
Повз наших бідолаг
Пливли́ човни з товаром
У Греки із Варяг.

Терпіли цю наругу
Слов‘яни сотню літ,
Відкинув батько гуслі,
Гукнув усіх синів.

Один такий кораблик
Вони підстерегли,
Глибини ж ними знані,
Знайомі мілини.

Утоплений барига,
Поділений товар,
Уся Земля раділа,
На гуслях батько грав.
Співали хором діти,
Аж пінився Дніпро.
Наскочили варяги,
І тижня не пройшло.

Вони спалили хатку,
Повісили рідню,
Бо дбали торгівельну
Кому-ніка-цію.

І згарище ще довго
Чорніло, і кістки
Біліли. Ті хто вижив,
Хрестились у Дніпрі.

Відбудували хатку
Черкаси і литва,
А батько взяв бандуру
Тай думу заспівав.

За наших славних предків,
Потоплені човни…
Човни пливуть і далі,
А наша слава – ні.

І тяжко так на серці,
Що він гукнув синів,
Гукнув кумів, онуків
І все їм розповів.

І він сказав: гей нумо!
І він почув: авжеж!
Пливе нічийний човник,
Від долі не втечеш.

І не доїхав човник,
І загубився крам,
Родина знов щаслива,
А батько – отаман!
Дзвенить його бандура,
Але поляки злі
Розбили ту бандуру
Йому на голові.

І все питав полковник
(по тім‘ю обушок):
Куди подівся човник,
І хто спалив шинок.

Зламали ляхи хату,
Не стане ні на мить
Дніпро і судноплавство,
Історія біжить

По колу. Все вертає
До хатки на горі.
Наступну підпалили
Підступні москалі.

Нову валили німці,
Тоді більшовики.
А ми відбудували,
І так спливли́ віки.

З металобрухтом баржа
Фарватером пливе,
Під берегом рибалки.
З хатинки видно все.

Ось яхта пожирніше –
Начальство при блядях.
Засумували тато:
Бригада на нулях.

І все було етнічно,
І далі як завжди.
Трусив УБОЗ хатинку
В‘язали всіх мєнти.

Їм не зламати мрію.
Ми вічні. Ми такі!
Нехай летять по небу
Космічні кораблі!

Стоїть маленька хатка
На березі Дніпра,
А скільки з неї видно
Плавучого добра!

Повзучого, летючого,
Всесвітнього добра!

gwinplane



Загрузка...