Рыцари света

"Революція перемогла, б... на.уй..."©

Назар Приходько, участник майдана 2014 года, на том же месте три года спустя с горечью констатирует, что ничего не изменилось: та же власть, те же революционеры, те же шины. Только майдан у него маленький. И шины всего три.

...Чи знаєте ви, що таке ганьбище, Друзі та Побратими?
Чесно, я не знав як починати цей допис - ну не знав я!!!
Відкину журналістський стиль - залишу емоції Революціонера, тим більше, що маю право.

Коротше: прийшли ми на Грушевського загадати славетні події трирічної давнини. Підійшли до місця загибелі Локі, на проїзжій частині вулиці Грушевського. Люди виголошували промови, читали вірші, аж поки ми не принесли 3 (!!!) шини, аби запалити вогонь нагадавши, що влада не має права на свавілля: не десять, не сто, не три тисячі - ТРИ!!!! І нас атакували... Атакували підло, по скотськи, по бл.дськи... Ми відбили першу атаку як могли, але втратили дві з трьох шин -

визнаю, одну впустив я...

 

Били, штовхали, застосували кийки... Одну шину (не підпалену є.ана хата!!!!) - ми зберегли, але саме через це - відбулася атака номер 2, з іншого флангу: у кого були хоча б древка від прапорів - могли захищатися і давати адекватну відсіч, або навіть розбирали меморіал Локі, аби захиститися - полетіла бруківка (бля буду!!!) - інші ж,, я в тому числі, просто стали в лаву оточивши місце загибелі Локі, аби мусора не осквернили його своїми ногами.
Коли вони відступили, ми продовжили утримувати рубіж, і до мене підійшла жінка, років 50, яка сказала:

" А ми тут були з подругою три роки тому, воду і чай вам приносили - а можна стати з вами?"

- і стала в лаву. і співала з нами Гімн України в цьому "мусорном котлі" і тримала разом з нами оборону... Мусора відступили...

 

Отак, бл.дь, нинішня влада дала змогу згадати Побратимів та Друзів, що віддали життя за принципово нову Україну...
Коротше - незабаром ми помстимося зповна, запам'ятайте це. І ще одне: друкуючи цей пост, я постійно стримував себе від висловів, від яких почервоніла б навіть станція метро "Червоний хутір" - настільки болить... Революція перемогла, б.лдь на.уй...

Гуглоперевод с мовы:

Знаете ли вы, что такое позорище, Друзья и Собратья?
Честно, я не знал, как начинать этот сообщение - ну не знал !!!
Отвергну журналистский стиль - оставлю эмоции Революционера, тем более, что имею право.
Короче: пришли мы на Грушевского загадать славные события трехлетней давности. Подошли к месту гибели Локи, на проезжей части улицы Грушевского. Люди произносили речи, читали стихи, пока мы не принесли 3 (!!!) шины, чтобы зажечь огонь напомнив, что власть не имеет права на произвол: не десять, не сто, не три тысячи - ТРИ !!!! И нас атаковали ... Атаковали подло, по скотски, по бл.дськы ... Мы отбили первую атаку как могли, но потеряли две из трех шин - признаю, одну уронил я ...
Били, толкали, применили дубинки ... Одну шину (не подожженную е.ана дом !!!!) - мы сохранили, но именно поэтому - состоялась атака номер 2, с другого фланга: у кого были хотя бы древка от флагов - могли защищаться и давать адекватный отпор, или даже разбирали мемориал Локи, чтобы защититься - полетела брусчатка (бля буду !!!) - остальные ,, я в том числе, просто стали в ряд окружив место гибели Локи, чтобы мусора НЕ осквернили его своими ногами.
Когда они ушли, мы продолжили удерживать рубеж, и ко мне подошла женщина, лет 50, которая сказала: "А мы тут были с подругой три года назад, воду и чай вам приносили - а можно стать с вами?" - И стала в ряд. и пела с нами Гимн Украины в этом "мусорных котле" и держала вместе с нами оборону ... Мусора отступили ...
Так, бл.дь, нынешняя власть дала возможность вспомнить собратьев и Друзей, отдавших жизнь за принципиально новую Украину ...
Короче - вскоре мы отомстим сполна, запомните это. И еще одно: печатая этот пост, я постоянно сдерживал себя от высказываний, от которых покраснела бы даже станция метро "Красный хутор" - так болит ... Революция победила, б.лдь на.уй ...