Улыбнуло

ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА УКРАИНСКОГО ЯЗЫКОВОГО ВОПРОСА


- Йой! Шо то сі діє! Курва, сіли си ту в кнайпі на бамбетлях, кобєти з фрезурами в пацьорках їдят лєгуміни, хлопи си п'ют гальби пива, і ніц їх не обходе!

- Что?

- Гербату філіжанками жлуктят, пляцки румигают і балакают як батяри!

- О чем ви?

- Нє шоб гречно шпрехати мовов, слічно, файно, а то якісь бздури!

- Что, простите?...

- Ціхо мині тут! Ти мені не пащекуй! Диви який нарваний! Писок стули, бо я сі не знаю, шо ті пороблю! Зара мештом копну, жи ті нагла кров заллє! Так ті впаяю, жи ти той кілішок лигнеш! Мене в Кульпарківськім шпиталю всі знают! Я вар’ят!!!

- А, так вы языковой инспектор? Ну, українською так українською. Бачте, шановний, справа в тому, що ми зараз знаходимося у своєму приватному товаристві і, відповідно, маємо право розмовляти тією мовою, якою нам зручніше. Ми в жодному разі не порушуємо норми закону…

- Шо? Шо-шо?!! Балакают так, жи я ніц не втелепаю!

- Ну, так это и есть украинский литературный язык…

- Курва, смієсі з мене?! Запотору до криміналу! Гвалт! Піліція! Піліція! Висилайте алярмово хлопів на роверах! Туйво у кнайпі - сєпари і Путєн!