Конституция по Тягнибоку.

Національна Конституція (проект ВО "Свобода")

Преамбула

Ми, громадяни України, розуміючи, що Українська нація є спадкоємицею розвиненої духовної і матеріальної культури трипільців (!!!), скіфів та сотень наступних поколінь українців, що континуїтет сучасної Української Держави був започаткований в Київській Руси, а продовжений Галицько-Волинським князівством, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською Державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року, що Незалежна Україна постала як наслідок понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців. (О соучредителе ООН – УССР ни слова)

Знаючи, що Українська нація перебувала у тяжкому, понад трьохсотлітньому колоніальному ярмі, що вона пережила страшний геноцид у роки Голодомору, який підірвав її генофонд, що протягом сотень років знищувалася її мова і культура, що проти українців спрямовувалося вістря комуністичних репресій. (это Конституция ?)

Усвідомлюючи свій обов'язок і відповідальність перед Творцем, загиблими у боротьбі за свободу України, нинішніми і прийдешніми поколіннями українців,
Бажаючи утвердити ідеали справедливості та верховенства права в Українській Державі,
Вважаючи, що Держава є гордістю і справою честі вільнолюбних українців, а свобода - це засіб досягнення щастя і заможного життя,

Керуючись власним сумлінням та Божою волею (строим религиозную державу?),
Спираючись на славну історичну спадщину розбудови народоправної держави та досконале і розвинене українське право періоду Гетьманщини,

Домовляємось розбудовувати національну, неподільну, правову, соціальну і справедливу Українську Державу, яка має стати гарантом прав і свобод Української нації (в первых строках определение нации дано в генетическом расовом разрезе, т.е. другие национальности к Укр.нации не относятся – евреи не трипольцы) в цілому та кожного українця зокрема.

РОЗДІЛ 1

Права Української нації та обов'язки Української Держави

Стаття 1. Суверенітет належить винятково Українській нації, яка здійснює його прямо чи опосередковано через своїх представників або референдум. Будь-який замах на узурпацію всього суверенітету або його частини, здійснений особою або групою осіб, карається у кримінальному порядку.

За злочини проти Української нації, Української держави та особливо тяжкі злочини проти людини і громадянина вводиться смертна кара.(снова разделение Укрнаци и людей, граждан).

Стаття 2. Основою українського державотворення є Національна Ідея - ідея повновладдя української (титульної) нації на українських землях.

Громадяни України розбудовують Українську Державу, яка повинна постійно піклуватися про інтереси Української нації в цілому та кожного українця зокрема. Українська Держава повинна створювати належні умови для повноцінного духовного і культурного розвитку нації та високого матеріального рівня життя українців.

Стаття 3. Україна є національною, неподільною, правовою, соціальною та справедливою Українською Державою з президентською формою правління. Українська Держава захищає честь і гідність особи і громадянина та гарантує реалізацію широких прав і свобод українців. Українська Держава забезпечує рівність українців у правах і перед законом незалежно від соціального стану, віросповідання і статі.

Розбудова Української Держави здійснюється на засадах національної та соціальної солідарності, історичної справедливості, владної ієрархії та особистої відповідальності посадовців органів державної влади і громадян за виконання покладених на них обов'язків.
Українська Держава повинна бути серцевиною духовності Української нації та всієї європейської цивілізації.

Стаття 4. Українська Держава зобов'язана захищати суверенітет нації, кордони і територіальну цілісність України. З цією метою діють Збройні Сили України, судові та правоохоронні органи країни. Невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою кримінальну відповідальність вищих посадових осіб держави.

Українська Держава зобов'язана забезпечувати реальний суверенітет Української нації через повернення ядерного статусу, досягнення повної енергетичної та інформаційної незалежності України.
Українська Держава здійснює керівництво виробничою і збутовою політикою енергоресурсів, упроваджує новітні енергоощадні технології в усіх галузях народного господарства, сприяє розробці інноваційних технологій альтернативної енергетики.

Стаття 5. Україна є унітарною державою з розвиненою системою місцевого самоврядування. Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.
Стаття 6. В Україні діє принцип верховенства права. Джерелом права є ця Конституція, правові закони та інші нормативно-правові акти, національна правова традиція, загальне право (здоровий глузд), норми права справедливості, судовий прецедент, міжнародні договори і конвенції, ратифіковані Національною Радою України. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституція України має вищу юридичну силу.

Українське право поділяється на приватне і публічне право.

Норми приватного права базуються на законах, договорах, угодах, контрактах, загальному праві, праві справедливості та судових прецедентах.

Норми публічного права базуються на законах, що мають імперативний характер.
Нормами приватного права регулюються відносини, що стосуються інтересу приватної особи, а нормами публічного права - публічноправові відносини.

Заборонено регулювати публічноправові відносини нормами, що відносяться до сфери приватного права.

Стаття 7. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови на всій території України в усіх сферах державного і суспільного життя.

Незнання державної мови або небажання послуговуватися нею на роботі та під час публічних виступів є підставою для позбавлення депутатського або іншого представницького мандата, звільнення службової особи з посади.

Для контролю за дотриманням чистоти державної мови створюється Академія української мови.

Громадяни України з числа національних меншин мають право на створення та функціонування культурних організацій, товариств, недільних шкіл з метою факультативного вивчення рідної мови.

Стаття 8. Українська Держава зобов'язана вживати заходів до об'єднання Української нації, розвитку її національної свідомості, самобутньої етнічної культури, збереження звичаїв, охорони і примноження культурних цінностей українців.

Українська Держава зобов'язана сприяти масовому поверненню в Україну етнічних українців, що мешкають і працюють за кордоном. Із цією метою Українська Держава створює сприятливі умови для їх облаштування на Батьківщині.

Стаття 9. Громадянами України є особи, що народилися на її території. Громадянами України стають етнічні українці, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні.

Особи без громадянства, які проживають в Україні не менше 10 років, вільно володіють українською мовою, знають історію Української Держави та зміст Конституції України, у виняткових випадках можуть стати громадянами України. Зазначені особи не можуть набути громадянства України, якщо їх притягали до кримінальної відповідальності.
Держава зобов'язана укласти договори із сусідніми країнами про реадмісію іммігрантів.

Подвійне громадянство заборонено. Громадянин України, який приховав, що він є громадянином іншої держави, втрачає українське громадянство.

Стаття 10. Земля, її надра та інші природні ресурси і об‘єкти, що розташовані на території України або в межах її континентального шельфу, є виключною власністю Української нації. Володіти і користуватися ними можуть фізичні або юридичні особи в межах і порядку, встановлених Українськими нормами права.

Право власності на землю існує лише на земельні ділянки під житловими будинками та іншою нерухомістю на праві приватної власності, а також на присадибні ділянки. Набувати право власності на землю іноземцями та особами без громадянства заборонено.
В Україні функціонує державний земельний кадастр.

Стаття 11. Українська Держава зобов'язана охороняти землю, яка є основним багатством Української нації.

Право володіти землею може належати державі, громаді, фізичній або юридичній особі.
Земля надається у довгострокове володіння українським громадянам із правом її родинного успадкування.

Право володіння землею може набути лише громадянин, який мешкає у даній місцевості не менше двох років і особисто веде на ній господарство. Громадяни, які бажають набути у володіння землю у розмірі, більшому за середній розмір селянського земельного паю для даної місцевості, повинні скласти кваліфікаційний іспит.

Земля виморочного сільського двору переходить у володіння сільської громади.
Забороняється торгівля землею сільськогосподарського призначення. Сільськогосподарські землі використовуються виключно за прямим призначенням, інше використання цих земель заборонено. Винні у порушенні зазначеної заборони притягуються до кримінальної відповідальності.

Українська Держава ставить під свій контроль виробництво біопалива, якість сільськогосподарської продукції, може встановлювати високі або заборонні мита на експорт продовольства. (Тю-тю ВТО).

Стаття 12. Українська нація має право на проживання в екологічно чистому середовищі. Українська Держава зобов'язана вживати заходів для запобігання забруднення повітря, води, землі і всього середовища в цілому.

Будь-яка шкода, заподіяна природі, повинна бути загладжена у повному обсязі за рахунок винуватців. У випадку неможливості відновлення попереднього стану природного середовища фізичні або юридичні особи, винні у заподіянні шкоди, притягуються до кримінальної відповідальності з одночасною сплатою штрафу у подвійному розмірі вартості збитків.

Стаття 13. Громадяни України рівні в правах та перед законом. (вот и о гражданах вспомнили)

Надання державою фізичним або юридичним особам будь-яких привілеїв заборонено.
Стаття 14. Українська Держава проводить справедливу соціальну політику.
Для найманих працівників в Україні діє погодинна оплата праці, мінімальний розмір якої регулюється законодавством України.

Українська Держава сприяє найманим працівникам у набутті права власності на підприємства державної та комунальної форм власності, участі в їхньому управлінні та в справедливому розподілі їхніх прибутків.

Розмір максимальної заробітної плати у працівників бюджетної сфери не повинен перевищувати мінімальну заробітну плату більше, ніж у п'ять разів.
Стаття 15. Українська Держава зобов'язана дбати про збільшення чисельності Української нації.

Реалізація програми "Репродуктивне здоров'я нації" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Робити аборти, окрім випадків, обумовлених медичними показниками, заборонено.

Стаття 16. Держава гарантує паспортну ідентифікацію громадян за національною ознакою.

Громадяни України різних національностей є рівні в правах.

Процент українців та представників національних меншин, що навчаються в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, працюють в органах законодавчої, виконавчої та судової влади всіх рівнів, служать у Збройних Силах України та працюють у правоохоронних органах, в освітній і культурній сферах, охороні здоров'я, мають бізнес, є власниками виробництв, має відповідати національному складу населення України, який встановлюється Всеукраїнським переписом населення.

Державні дотації, які надаються фізичним або юридичним особам, також слід розподіляти пропорційно національному складу населення України.
Стаття 17. Держава гарантує вільне об'єднання громадян у політичні партії та громадські організації, діяльність яких спрямована на благо Української нації.

Комуністична ідеологія в Україні заборонена.(а фашистов?)

Заборонено будь-яку антиукраїнську діяльність, а також створення антиукраїнських партій, організацій та рухів.

Стаття 18. Інформаційний простір є надбанням Української нації і належить до сфери національної безпеки. Українська Держава зобов'язана охороняти національний інформаційний простір та виділяти достатні кошти на його розвиток і функціонування.
Цензура в Україні заборонена. Кожен може вільно висловлюватись, писати, друкувати за умови особистої відповідальності за зловживання такою свободою відповідно до норм Українського права.

Громадяни мають право на отримання інформації.

Заборонено антиукраїнську пропаганду і культивування аморальної і протиправної поведінки, насилля, сексуальних збочень і всього, що суперечить духовності Української нації.

Стаття 19. В Україні існує свобода совісті. Церква відокремлена від держави. Особи з духовним саном не мають права бути обраними до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Організація і проведення релігійними громадами політичних заходів заборонена.
Українська Держава сприяє об'єднанню християнських церков у єдину Українську Помісну Церкву. (опять не отделена, как и в преамбуле)

Стаття 20. Українська Держава проводить зовнішню політику, спрямовану на забезпечення інтересів Української нації, її безпеки, територіальної цілісності. У зовнішній політиці Українська Держава враховує інтереси української діаспори.
Україна може вступати у військові союзи та блоки лише у разі виникнення загрози її незалежності, територіальній цілісності та існуванню українців як нації.

На території України заборонено розташовування іноземних військових баз.

Створення військових формувань будь-якими особами або групою осіб заборонено. Українська Держава дозволяє і контролює створення та діяльність напіввійськових формувань.

Стаття 21. Формування законодавчої, виконавчої і судової гілок влади громадяни України здійснюють шляхом загального, прямого, чесного і таємного голосування. Право голосу мають усі повнолітні громадяни України, що не позбавлені громадянських і політичних прав.(но с соблюдением пропорций от наций!это как?)

Стаття 22. Кожен вільний робити все, що не шкодить іншому.

Межі свободи визначені нормами моралі і Українського права. Нікого не можна змусити робити те, що суперечить нормам моралі та Українського права.

Стаття 23. Державними символами України є Національний Прапор, Національний Герб та Національний Славень.

Національним Прапором України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг жовтого і блакитного кольорів.

Національним Гербом України є Тризуб - Знак Княжої Держави Володимира Великого.
Національним Славнем Української Держави є повний текст твору П. Чубинського "Ще не вмерла Україна..." на музику М. Вербицького.

Столицею України є місто Київ.

РОЗДІЛ ІІ

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина

Стаття 24. Усі люди створені Творцем рівними і вільними. Природні права людини є непорушними.

Громадянські права і свободи людини і громадянина закріплює Конституція України і їх не можна скасувати або звузити. У разі виникнення в українців потреби в правах і свободах, які не закріплені цією Конституцією, вони можуть вільно користуватися ними відповідно до норм моралі і Українського права.

Стаття 25. Усі громадяни користуються правом особисто або через своїх представників брати участь у творенні норм права.

Закони як одне із джерел права повинні бути правовими і базуватися на спільних інтересах українців та всієї Української нації. Заборонено ухвалювати закони, спрямовані на захист особистих або корпоративних інтересів.

Кожен може звернутися до суду із позовом про відшкодування матеріальних і моральних збитків у випадку прийняття Національною Радою України закону, який порушує його права.
Стаття 26. Гарантовано недоторканність особи та її майна. Кожен може бути обвинувачений або заарештований тільки відповідно до норм Українського права.

Рішення про затримання або обшук особи, її житла чи іншого приміщення може видавати суд лише за наявності достатніх об'єктивних, достовірних і обґрунтованих підстав.
Про арешт особи слід негайно повідомити її родичів.

Кожен, хто клопочеться, віддає, виконує або примушує виконувати свавільні накази, притягується до кримінальної відповідальності.

Стаття 27. У разі звинувачення особи у скоєнні злочину, вона має право на швидкий, публічний, справедливий, всесторонній і об'єктивний розгляд справи судом. Така особа повинна знати про зміст і мотиви звинувачення.

Кожен має право в будь-який час користуватися допомогою адвоката.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за одне й те ж діяння. Кожен має право відмовитися свідчити або давати пояснення проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Докази, здобуті за допомогою примусу або іншим неправовим шляхом не мають доказової сили і не можуть братися судом до уваги.

Стаття 28. Право власності - непорушне право, крім випадків, коли власність набута протиправними способами та коли цього вимагає суспільна необхідність.