Интересное

Упоротый ад

Мыкола Чэркасэнко продолжает жечь:

Громацькі акдивізди і волонтери після смерті ходять по Пеклу від казана до казана і виклянчують у тих грішників, що сидять в казанах у смолі, гроші на дрова і на нову смолу.
І їм це вдається.
Узайве, мабуть, буде сказати, що всі казани в Пеклі вже розмальовані у кольори українського національного прапора.
Чорти, що бігають по Пеклу, вітаються між собою:
- Слава Україні!!
- Героям слава!!
Тих грішників, котрі за земного життя брехали, примушують лизати пательню.
Ну, це давно відомий факт.
Але є одна родзинка.
Перед тим, як приступити до власне лизання, Чорт, котрий проводить екзекуцію, запитує у грішника:
- Ну, що ти будеш зараз робити, знаєш?
- Лизати.
- А що саме ти будеш зараз лизати?
- Сковородку.
Удар пательнею по голові. Так, це неконституційно і не за регламентом пекла. Ніде у Статуті чи у Регламенті Пекла не написано, що можна бити грішників сковорідкою по голові. Тільки лизати. Тільки! Брехав- будеш лизати. Крапка.
Сковорідкою по голові - то за інше. За те, що пізно додому приходив, та ще й напідпитку. І без шапки. І то не в Пеклі, а вдома, після дванадцяти ночі.
- Ану, трясця твоїй матері, кажи гам вже негайно, що ти будеш зараз лизати? І не москальською, а солов'їною!!!
- СковорІдку!!!
Ще раз удар пательнею по-голові.
- Не по-азіровськи, а солов'їною!!
- Та не знаю, хлопці, я не в курсі!
- Па...
- Па...па... пательню!
- О, молодець! Пательню ти будеш зараз лизати! Гарячу, розпечену пательню! Ну давай, приступай....
Грішник нахиляється і починає лизати язиком розпечену пательню.
Підходять волонтери зі скринькою. Хлопець і дівчина. І відразу:
- У нас всі необхідні документи маються!!!!
І трясуть перед носом товстелезною папкою із добрячою сотнею чи й двома усіх необхідних документів. З мокрими печатками і таке інше.
- Що, знову на фарбу? Так вже здавав,- кривиться Чорт.
- Ні, ми вже все пофарбували! А зараз збираємо на тепловізори!
І так радісно-жалісливо посміхаються.
Мовляв, бачте, яка у нас важка робота! Збираємо кошти на тепловізори!! Це вам не у казані зі смолою розкошувати!!!
- Нащо нам ті тепловізори?- запитує Чорт.
- Ну як це - "нащо"?? - дивуються волонтери, - задля економії! Щоб знати, де в якому казані смола занадто гаряча! А в якомусь смола може бути недостатньо гаряча! Тепловізори усе це покажуть!
- Та ми це все й без тепловізора можем поміряти, - заперечує Чорт. Не хочеться йому розлучатися із двадцяткою доларів.
-А як ви міряєте зараз? - запитують волонтери.
- Як-як, - дратується Чорт.- Хвіст в казан занурюю, саму лиш китицю, і визначаю, гаряча смола чи в самий раз. Китиці хвоста у нас дуже чутливі, якраз наче саме для цього і призначені.
- Ти чула, Марто? - сміючись запитує волонтер у своєї колєжанки.- Китицею хвоста!!! Ха-ха!
Волонтерка, сміючись, відповідає:
- Так, друг Яромир, це просто смішно! Китицею хвоста, коли є для цього тепловізори! Але що з них взяти?? Вата - вона вата і є!
- То це я - "вата"? Розгнівано перепитує Чорт. - На, подавись!
Не бажаючи бути в очах волонтерів "ватою", Чорт вкидає у скриньку двадцять "зелених".
Волонтери радісно перезираються і ляскають долонею об долоню один одному.
- Yess! Залишилося зібрати ще 38 тисяч шістсот вісімдесять доларів!
Дівчина зі скринькою тепер підступає поближче до грішника, котрий вже аж занадто старанно лиже пательню, і показує йому вказівним пальцем, щоб він теж пожертвував у скриньку на тепловізори.
Той розводить руками, наче хоче сказати: ну як же я вам пожертвую, коли я зараз дуже, дуже зайнятий. Не бачите - я лижу пательню? Пательню, Карл!
Чорт, котрий щойно розлучився із портретом Ендрю Джексона, не бажаючи залишатися наодинці зі своїм жалем, промовляє:
- Та ладно, шо ти, як маленький! Дай людям гроші, і лиж собі ту сковорідку далі. Ніхто її у тебе не забере!
- Які ж вони жадібні, ці грішники, - каже Марта.- Готові навіть лишній раз сковородку лизнути, лиш би не жертвувати на корисну для України справу!
Чоловік випростується, спльовує і каже:
- Нє, у мене грошей нема. Звідки у мене тут гроші?? Ось, все, що поклали мені в домовину, це китайська копія швейцарського годинника, а так більше і нічого й нема. Ну, хіба що тапочки ще білі. Тапочки нннада?
- Нє, тапочки не ннада, - відповідає Марта.- А от нам про таку ситуацію, коли немає грошей, розповідали на "Техкемпі". Скажи, там у тебе хтось є?- вона штрикнула пальцем у стелю Пекла.
- Та... є. Дружина Любоньа, і двійко діточок: Оленка та Олексійко.
- Так от, як нам казали на "техкемпі", шо у такому випадку ти повинен їм приснитися і уві сні повідомити, щоб вони занесли і пожертвували двадцять баксів до Церкви Святої.. точніше Пресвятої Євхаристії. Там, де свічна лавка, є скринька з надписом "На тепловізори для наших хлопців". Ото туди нехай вкинуть. Ясно?
- Можна і більше, не обов'язково рівно двадцять, - уточнив Яромир.
- Але ж!! Я не вмію снитися!- заперечив грішник.
- Тебе як звати?- запитала Марта.
- Фєдя. - Удар пательнею по голові.- Точніше - Теодор. Теодор я.
- Так шо, зрозумій, Теодоре, - треба! Треба, Теодоре, треба! Давай, до завтра!

Источник