Белорусское ралли. Кое-что о «невмешательстве» Польши, Литвы и прочих европейских «гигантов».

Не раз и не два я задавалась вопросом, откуда берутся корни польской русофобии. Ведь она цвела и пахла ещё в те времена, когда генералиссимуса Суворова, здорово их обидевшего, даже в проекте не намечалось. А разгадка лежала на поверхности. Всё дело в том, что Россия, в отличие от Речи Посполитой, всё-таки стала империей. Причём, в гораздо худших условиях. А Польша… Ну, сколько надо, чтобы не использовать ни единого шанса, предоставленного историей? Как выяснилось, не так уж и много. Всего лишь поставить личные интересы выше интересов государства.

Но поляки могут смело садиться писать коллективный мемуар на тему «Как потерять всё, и ничему при этом не научиться». Причина, опять же, банальна: когда ищешь причину своих проблем где угодно, только не там, где она реально гнездится, последствия как бы заранее предсказуемы. А ведь достаточно было подойти к зеркалу. Но речь сейчас не совсем об этом.

Дело в том, что Российская империя, а позже СССР, по странному совпадению (это был сарказм, если что) заняла те самые земли, которые Речь Посполитая (а ранее Польское королевство) успела урвать себе во время крайней слабости Руси. Как говорится, брали чужое, а отдавать потом пришлось как бы своё (опять сарказм). Смертельная обида на века была обеспечена. И, разумеется, желание отжать обратно то, что уже привыкли считать своим. Отсюда – даже попыток не было скрывать своё участие в киевском майдане, а также экономическую заинтересованность. И теперь украинские профессора, водители и токари ездят в Польшу на уборку клубники. С точки зрения поляков, статус-кво восстановлен: холопы, как и задумывалось, работают там и за те деньги, где они сами не стали бы работать.

Но коронавирусные карантины нанесли серьёзный урон польским клубничным плантациям. Дошло до того, что пришлось договариваться лично с Зеленским по поводу отправки работников в Польшу. За соответствующую мзду, разумеется. Причём с каждым раундом переговоров и каждой партией отправленных в Польшу работников конечный продукт – условная клубника – становился всё более и более недоступным малоимущим полякам… Срочно потребовалась дешёвая рабочая сила, и чтобы некому было брать за её вывоз денежку.

Сдаётся мне, не вторую Украину в Белоруссии пытались сделать, а вторую Югославию. М-да. Пусть это останется на уровне догадок, но отсутствие более-менее заметного лидера оппы как бы намекает, что сохранение Белоруссии как единого государства не планировалось изначально. На Украине хотя бы трёхголовый змей горыныч в виде Тягныбока, Яценюка и головы Кличко имелся, а здесь какая-то говорящая кукла и …некий весьма интересный телеграм-канал.

Вот тут немножко интересного про этот самый телеграм-канал: http://narpolit.com/po-suti-dela/eto-zvonkoe-slovo-nexta-kto-vdokhnovlyaet-i-koordiniruet-protesty-v-belorussii

Немножко цитирования:

В отсутствие серьезных оппозиционных политиков, способных возглавить "революцию" (их в Белоруссии стараниями республиканского КГБ просто нет), роль организаторов, вдохновителей и координаторов протеста фактически взяли на себя т.н. социальные медиа. Именно они распространяют полученные из белорусских городов видео- и фоторепортажи с мест событий (обратите внимание, съемка в большинстве случаев ведется из окон близлежащих домов, реже – с балконов или крыш), которые затем транслируются телеканалами по всему миру, инструкции и рекомендации по противодействию ОМОНу, сведения о времени и месте акций, информацию о количестве и именах задержанных, инсайды о планах, тактике и передвижениях силовиков, а также призывы "не оставаться в стороне, когда решается судьба Родины". Интересная деталь – работа этих ресурсов не прекращалась даже в то время, когда по всей Белоруссии "упал" Интернет, при этом в особо напряженные моменты противостояния частота обновлений ленты составляла 5-8 сообщений в минуту.

Обратите внимание на последние фразы. То есть, «Лука слетел с катушек и отключил интернет», а ТГ-канал, руководивший протестами – работал, как ни в чём не бывало. Вам ничего странным не показалось?

Ещё немного интересного оттуда же:

Громкую известность новому "независимому" медиа-ресурсу принес продемонстрированный в октябре 2019-го документальный фильм "Лукашенко. Уголовные материалы", собравший на YouTube свыше 3 млн просмотров. Как отмечет украинское издание "Страна.UA", картина, изобличающая "преступный характер режима", снята профессионально, и канал Путилы лишь распространял его.

Снята профессионально. Канал лишь распространял.

Напомните, пожалуйста, сколько нынче стоит снять профессиональный документальный фильм?

Да, да, конечно, мы безусловно верим, что всё это сделали два журналиста-диссидента, сидящие в Варшаве и существующие непонятно на какие средства. На голом энтузиазме.

Ещё прекрасного цитирования вам в ленту:

Создателем сетки NEXTA считается 22-летний Степан Путило, известный также под псевдонимами Степан Светлов и Степан NEXTA. Пять лет назад, еще будучи школьником, он завел одноименный YouTube-канал, на котором поначалу выкладывал самодельные музыкальные клипы с политическим подтекстом, а затем стал размещать ролики, обличающие коррупцию в Белоруссии.

После окончания школы и Белорусского гуманитарного лицея им. Якуба Колоса (негосударственного учебного заведения, где на польские гранты ведется преподавание только на белорусском языке) переехал в Польшу, где параллельно с учебой в Силезском университете стал работать на базирующемся в Варшаве спутниковом канале "БелСат". Он вещает на Белоруссию на русском и белорусском языках, получает финансирование от МИД Польши и является давним партнером американской медиа-корпорации "Радио Свобода/Радио "Свободная Европа". На "БелСате", кстати, трудится и его отец – спортивный журналист Александр Путило.

Другой значимой фигурой проекта является 25-летний журналист Роман Протасевич, с февраля этого года выполняющей в NEXTA функции главного редактора. К протестной активности он приобщился еще будучи школьником, став активистом движения "Молодой фронт" – проевропейской молодежной организации, пытавшейся организовывать антилукашенковские акции. В 2012-м Протасевича задерживали за администрирование оппозиционных групп в соцсетях, но вскоре выпустили. Работал на "Еврорадио", которое спонсировали МИД Литвы и Польши, сотрудничал с РС/РСЕ. Этой зимой получил политическое убежище в Польше, став главным редактором NEXTA Live.

Самое вкусное выделено жирным. И – да – разумеется, это никак не свидетельствует о прямом вмешательстве Польши в происходящее сейчас в Белоруссии. Ну, совершенно. Народ просто так просто сам вышел просто потому что просто надоело. Верим.

Да, напомните, пожалуйста, сколько нужно вложить денег в быструю и феерическую раскрутку ТГ-канала. Дело ведь небесплатное, любой SMMщик подтвердит. И тогда невмешательство и незаинтересованность Польши с присными станут ещё очевиднее.

И, для украиноязычных читателей, текст ниже.

Білоруське ралі. Дещо про «невтручання» Польщі, Литви та інших європейських «гігантів».

Не раз і не два я питала себе, звідки беруться коріння польської русофобії. Адже вона цвіла і пахла ще в ті часи, коли генералісимуса Суворова, який здорово їх образив, навіть в проекті не було. А розгадка лежала на поверхні. Вся справа в тому, що Росія, на відміну від Речі Посполитої, все-таки стала імперією. Причому, в набагато гірших умовах. А Польща... Ну, скільки треба, щоб не скористатися жодним шансом, наданим історією? Як з'ясувалося, не так вже й багато. Лише поставити особисті інтереси вище інтересів держави.

Але поляки можуть сміливо сідати писати колективний мемуар на тему «Як втратити все, і нічому при цьому не навчитися». Історія, знову ж таки, банальна: коли шукаєш причину своїх проблем де завгодно, тільки не там, де вона реально гніздиться, наслідки як би заздалегідь передбачувані. Адже достатньо було б підійти до дзеркала. Але мова зараз не зовсім про це.

Справа в тому, що Російська імперія, а згодом СРСР, за дивним збігом (це був такий собі сарказм) посіла ті самі землі, що Речь Посполита (а раніше Польське королівство) встигла урвати собі під час крайньої слабкості Русі. Як кажуть, брали чуже, а віддавати потім довелося б своє (знову сарказм). Смертельна образа на століття була забезпечена. І, зрозуміло, бажання віджати назад те, що вже звикли вважати своїм. Звідси – навіть спроб не було приховувати свою участь у київському майдані, а також економічну зацікавленість. І тепер українські професори, водії і токарі їздять до Польщі на збір полуниці. З точки зору поляків, статус-кво поновлений: холопи, як і замислювалося, працюють там і за ті гроші, де вони самі не стали б працювати.

Але коронавірусні карантини завдали серйозної шкоди польським полуничним плантаціям. Дійшло до того, що довелося домовлятися особисто з Зеленським з приводу відправлення працівників у Польщу. За відповідний хабар, зрозуміло. Причому з кожним раундом переговорів і кожною партією відправлених в Польщу працівників кінцевий продукт – умовна полуниця – ставав все більш і більш недоступним малозабезпеченим полякам... Терміново потрібна дешева робоча сила, і щоб нікому було брати за її вивезення гроші.

Здається мені, не другу Україну в Білорусії намагалися зробити, а другу Югославію. М-да. Нехай це залишиться на рівні здогадок, але відсутність більш-менш помітного лідера оппи як би натякає, що збереження Білорусії як єдиної держави не планувалося з самого початку. На Україні хоча б триголовий змій горинич у вигляді Тягнибока, Яценюка та голови Кличко був, а тут якась балакуча лялька і ...якийсь дуже цікавий телеграм-канал.

Ось тут трішки цікавого про цей самий телеграм-канал: http://narpolit.com/po-suti-dela/eto-zvonkoe-slovo-nexta-kto-vdokhnovlyaet-i-koordiniruet-protesty-v-belorussii

Трошки цитування:

У відсутність серйозних опозиційних політиків, здатних очолити "революцію" (їх в Білорусії стараннями республіканського КДБ просто немає), роль організаторів, натхненників і координаторів протесту фактично взяли на себе т.зв. соціальні медіа. Саме вони поширюють отримані з білоруських міст відео- та фоторепортажі з місць подій (зверніть увагу, зйомка в більшості випадків ведеться з вікон сусідніх будинків, рідше – з балконів або дахів), які потім транслюються телеканалами по всьому світу, інструкції і рекомендації з протидії ОМОНу, відомості про час і місце акцій, інформацію про кількість і імена затриманих, інсайди про плани, тактиці і пересування силовиків, а також заклики "не залишатися осторонь, коли вирішується доля Батьківщини". Цікава деталь – робота цих ресурсів не припинялася навіть у той час, коли по всій Білорусії "впав" Інтернет, при цьому в особливо напружені моменти протистояння частота оновлення стрічки становила 5-8 повідомлень в хвилину.

Зверніть увагу на останні фрази. Тобто, «Лука злетів з котушок і відключив інтернет», а ТГ-канал, який керував протестами – працював, як ні в чому не було. Вам нічого дивним не здалося?

Ще трохи цікавого звідти ж:

Гучну популярність нового "незалежного" медіа-ресурсу приніс продемонстрований у жовтні 2019-го документальний фільм "Лукашенко. Кримінальні матеріали", що зібрав на YouTube понад 3 млн переглядів. Як зазначає українське видання "Страна.UA" картина, що викриває "злочинний характер режиму", знята професійно, і канал Путили лише поширював його.

Знято професійно. Канал лише поширював.

Нагадайте, будь ласка, скільки нині коштує зняти професійний документальний фільм?

Так, так, звичайно, ми безумовно віримо, що все це зробили два журналіста-дисидента, які сидять у Варшаві та існують незрозуміло на які кошти. На голому ентузіазмі.

Ще прекрасного цитування вам в стрічку:

Творцем сітки NEXTA вважається 22-річний Степан Путіло, відомий також під псевдонімами Степан Свєтлов та Степан NEXTA. П'ять років тому, ще будучи школярем, він завів однойменний YouTube-канал, на якому спочатку викладав саморобні музичні кліпи з політичним підтекстом, а потім став розміщувати ролики, що викривають корупцію в Білорусії.

Після закінчення школи і Білоруського гуманітарного ліцею ім. Якуба Коласа (недержавного навчального закладу, де на польські гранти ведеться викладання тільки білоруською мовою) переїхав до Польщі, де паралельно з навчанням в Сілезькому університеті став працювати на базованому у Варшаві супутниковому каналі "БелСат". Він веде мовлення на Білорусь російською і білоруською мовами, отримує фінансування від МЗС Польщі і є давнім партнером американської медіа-корпорації "Радіо Свобода/Радіо "Вільна Європа". На "БелСаті", до речі, працює і його батько – спортивний журналіст Олександр Путіло.

Іншою значущою фігурою проекту є 25-річний журналіст Роман Протасевич, з лютого цього року виконує в NEXTA функції головного редактора. До протестної активності він долучився ще будучи школярем, став активістом руху "Молодий фронт" – проєвропейської молодіжної організації, яка намагалася організовувати антилукашенківські акції. У 2012-му Протасевича затримували за адміністрування опозиційних груп у соцмережах, але невдовзі випустили. Працював на "Єврорадіо", яке спонсорували МЗС Литви і Польщі, співпрацював з РС/РВЄ. Цієї зими отримав політичний притулок у Польщі, ставши головним редактором NEXTA Live.

Найсмачніше виділено жирним. І я так розумію, це аж ніяк не свідчить про пряме втручання Польщі в те, що відбувається зараз в Білорусі. Ну, абсолютно. Народ просто так, просто сам вийшов просто тому що просто набридло. Віримо.

Так, нагадайте, будь ласка, скільки потрібно вкласти грошей в швидку і феєричну розкрутку ТГ-каналу. Адже справа небезкоштовна, будь-який ЅММщик підтвердить. І тоді невтручання і незацікавленість Польщі з прибічниками стануть ще очевиднішіми.