Новости

Как крадут руки, которые «ничего не крали»

Після розпаду Радянського Союзу Президія Верховної Ради України видала Указ від 7 жовтня 1991 року, яким підпорядкувала Міністерству оборони України все майно колишнього Міноборони СРСР, передане навчальним організаціям ДТСААФ на території України.

Експерти оцінюють вартість майна ДТСААФ у суму, не меншу 10 млрд доларів США, але до сьогоднішнього дня закону про правовий режим майна загальносоюзних організацій немає, а Фонд держмайна проігнорував дві постанови парламенту й не прийняв на баланс майно ДТСААФ. Те ж саме стосується й Міністерства оборони України, яке так і не прийняло на баланс майна, котре  Міністерство оборони СРСР передало в користування структурним підрозділам ДТСААФ на території України.

Вже після того, як Верховна Рада України ухвалила постанову від 10 жовтня 1991 року про передачу Міністерству оборони України майна Міноборони СРСР, яке перебувало в ДТСААФ на території України, кілька відставник генералів і співробітників ДТСААФ, користуючись хаосом, що панував на руїнах Радянського Союзу зареєстрували громадську організацію «Товариство сприяння обороні України», яку самочинно проголосили «правонаступником ДТСААФ», і стали захоплювати державну нерухомість, транспортні засоби й авіаційну техніку. Таким чином приватні особи оформили на свою псевдо-громадську організацію, наприклад, будинок ДТСААФ в Києві по проспекту Перемоги, 52/2.

У 1991-1998 роках головою ТСОУ був відставний генерал-майор Борис Харчук, який разом зі своїм першим заступником Володимиром Дончаком  почали «комерціоналізацію» державного майна та вирішили  заробляти гроші на експлуатації, продажу та здачі його в оренду.

 Робили вони це абсолютно безкарно, оскільки Дончак, який у 1998 році очолив ТСОУ після смерті Харчука, був одним з керівників Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) і входив у Політраду СДПУ (о) разом з Віктором Медведчуком, Григорієм Суркісом, Ігорем Плужниковим та іншими  «достойниками».

 У 2006 році, залишившись без політичної підтримки, Дончак кинувся в обійми до Юлії Володимирівни й був обраний народним депутатом України від «Блоку Юлії Тимошенко». За словами тодішнього неофіційного «скарбничого» БЮТ Михайла Бродського —  таке задоволення коштувало недешево – 7 млн. доларів США. Але за неймовірним збігом обставин — якраз перед своїм потраплянням в виборчий список БЮТ Дончак продав під забудову мотодром ДТСААФ у Полтаві!

Про залишки недокраденого  майна ДТСААФ пригадали лише в зв’язку з російською агресією проти України: Указом президента Порошенка від 12 березня 2015 року №140/2015 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року «Про заходи щодо створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також учасників бойових дій та інвалідів війни».

 Цим рішенням РНБОУ, серед іншого, на Кабінет Міністрів України був покладений обов’язок провести в тримісячний строк інвентаризацію майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP». Але Кабмін Сивочолого Гетьмана так  нічого не і зробив – інвентаризацію не провів, законопроект не розробив.

У закладах ДТСААФ в регіонах йшли аналогічні процеси привласнення державного майна: на тлі правової невизначеності в умовах розпаду СРСР працівники авіаційно-спортивних клубів та автошкіл ДТСААФ виступали засновниками місцевих самоврядних громадських організацій, які проголошували себе «правонаступниками» майна Радянського Союзу. Ці місцеві громадські організації за домовленістю з київськими крадіями називали себе закладами  щойно зареєстрованого «Товариства сприяння обороні України», хоча жодного відношення до ТСОУ не мали – ані юридичного, ані фактичного.

Таким чином були створені, наприклад, місцеві громадські організації «Чернігівський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Рівненський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Донецький авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Луганський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Вінницький авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Севастопольський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Сімферопольський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Одеський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Львівський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ» та сотні інших.

 На початку 2000-х років керівництву ТСОУ вдалось знайти спільну мову з керівниками усіх місцевих громадських організацій, що називали себе «клубами ТСОУ», та організувати злочинну групу з розпродажу майна колишнього ДОСААФ, внаслідок чого переважна більшість клубів колишнього ДОСААФ на території України на сьогодні взагалі припинили свою діяльність, аеродроми та авіаційна техніка давно продані.

Наразі функціонують: Центральний аероклуб, Харківський аероклуб, Чернігівський АСК, Вінницький АСК, Львівський АСК, Рівненський АСК, які оголосили себе «дропзонами» – тобто комерційними закладами, які отримують прибуток від проведення розважальних стрибків з парашутом.

А от з розвитком парашутного спорту – в якому мала би бути зацікавлена держава — справи виглядають доволі сумно. Хоча підготовка молоді до служби у парашутно-десантних військах у воюючій країні – повинна була б бути в пріоритетах Міноборони!

2009 рік, Всеукраїнські змагання з парашутного багатоборства.

У 2013 році українська команда з парашутного багатоборства востаннє взяла участь у міжнародних змаганнях з парашутного багатоборства в Мензелінську (Російська Федерація).  А далі трапився Майдан й до влади прийшли герої Революції, зокрема посадою міністра молоді та спорту був удостоєний за пережиті страждання активіст «Автомайдану» Дмитро Булатов.

І ось після перемоги революційно-гідного режиму в Мінмолодьспорті  замислились – як це так, якщо існує й активно розвивається спортивна дисципліна, на громадських засадах працюють клуби й гуртки, де молодь опановує основи парашутно-десантної підготовки, проводяться змагання, і все це – без будь-якої допомоги з боки держави, виключно на кошти спонсорів, а чиновникам в Міністерство за це ніхто не платить?

 Для збору грошей з парашутистів Булатов призначив «смотрящєго» – депутата Харківської обласної ради від Партії Регіонів Шаповалова – й зобов’язав усіх юних десантників вступити в псевдо-громадську організацію цього Шаповалова, зареєстровану по підроблених документах, платити йому «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ» й купити якісь «сертифікати парашутиста», які цей Шаповалов разом зі своїм поплічником Тьорлом друкує на принтері. Тренери й спортсмени відмовились і тоді в травні 2014 року Булатов своїм наказом викреслив парашутне багатоборство з Єдиної спортивної класифікації України й заборонив проведення будь-яких офіційних заходів з цієї дисципліни.

Зате нині партія «Батьківщина» не має фінансових проблем. Адже колишні аеродроми та полігони, призначені для підготовки молоді для служби в Збройних Силах, здаються в оренду під склади, а п’ять сотень колишніх державних автошкіл, де готували водіїв для армії, регулярно приносять свіжу копійку (за інформацією від джерел у ТСОУ, кожна автошкола передає Кошину щомісяця 1 тис. доларів). Втім, не гребує Юлія Володимирівна й поборами з дітей, які змушені платити Кошину навіть за використання під час змагань авіамодельних майданчиків на колишньому державному аеродромі «Чайка», який вже підготовлений до продажу під котеджну забудову.

На превеликий подив, на початку травня 2021 року вже нинішнє Мінмолодьспорту розіслало по обласних управліннях молоді та спорту повідомлення про проведення з 24 по 28 травня Всеукраїнського вишколу «Джура-Десантник» на базі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (м.Житомир) з пропозицією направити вихованців гуртків і клубів юних десантників для участі в цьому заході.

Як було зазначено в листі-запрошенні:  «Метою заходу є збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У рамках Вишколу учасники здобудуть практичні навики з військово-спортивної підготовки, тактичних занять, а також домедичної підготовки».

Схоже, пані заступник  міністра Марина Попатенко, яка підписала цей лист, не в курсі, що Міністерство молоді та спорту України ще в травні 2014 року заборонило проводити в Україні будь-які заходи з популяризації служби в десантно-штурмових військах і навіть вилучило з Єдиної спортивної класифікації України парашутне багатоборство – спортивну дисципліну, яка з 1971 року була основним військово-прикладним видом спорту на теренах Східної Європи й містило стрибки з парашутом на точність приземлення, біг, плавання й стрільбу з малокаліберної гвинтівки.

Парашутне багатоборство було єдиною спортивно-технічною дисципліною, у якій присвоювався юнацький спортивний розряд, і це слугувало для  підлітків не абияким стимулом, щоби бігати, плавати, тренуватись з кульової стрільби, вчитись укладати парашути, знайомитись з основами аеродинаміки, метеорології та штурманської справи. Окрім постійних тренувань, підготовки спортивних команд і участі в змаганнях, спортсмени-багатоборці проводили величезну роботу з популяризації служби в десантних військах, займались з допризовниками, брали участь у військових парадах і показових стрибках з парашутом.

За всі роки існування незалежної України центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту не виділив жодної копійки на проведення змагань з парашутного багатоборства й, взагалі, на популяризацію серед молоді служби в десантно-штурмових військах. І тренувальний процес, і підготовка команд, і змагання завжди проводились завдяки невтомній енергії ентузіастів цієї спортивної дисципліни.

І ось, після семи років заборони парашутного багатоборства, систематичного вимагання грошей з активістів, які займались популяризацією служби в десантно-штурмових військах, і ліквідації практично всіх гуртків і клубів, де юнаки й дівчата знайомились з парашутною технікою, Міністерство молоді та спорту, нарешті, пригадало, що Україна перебуває в стані фактичної війни й вкрай гостро стоїть питання роботи з допризовною молоддю.

Але замість того, щоби виконати численні судові рішення, відновити парашутне багатоборство в Єдиній спортивній класифікації України, провести службове розслідування обставин вимагання грошей з тренерів і спортсменів чиновниками Міністерства та припинити примусовий продаж якихось «сертифікатів парашутиста», Мінмолодьспорту запросило допризовників на кілька днів у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду, щоби «здобути практичні навики з військово-спортивної підготовки».

Виникає питання:  чому вже нинішній склад РНБОУ створює усілякі «центри протидії дезінформації», але не вживає жодних заходів для повернення у державну власність стратегічних об’єктів вартістю мільярди доларів?

Автоперевод:

После распада Советского Союза Президиум Верховного Совета Украины издал Указ от 7 октября 1991 года, которым подчинили Министерству обороны Украины все имущество бывшего Минобороны СССР, переданное учебным организациям ДОСААФ на территории Украины.

Эксперты оценивают стоимость имущества ДОСААФ в сумму не менее 10 млрд долларов США, но до сегодняшнего дня закон о правовом режиме имущества общесоюзных организаций нет, а Фонд госимущества проигнорировал два постановления парламента и не принял на баланс имущество ДОСААФ. То же самое касается и Министерства обороны Украины, которое так и не приняло на баланс имущества, которое Министерство обороны СССР передало в пользование структурным подразделениям ДОСААФ на территории Украины.

Уже после того, как Верховная Рада Украины приняла постановление от 10 октября 1991 года о передаче Министерству обороны Украины имущества Минобороны СССР, которое находилось в ДОСААФ на территории Украины, несколько отставник генералов и сотрудников ДОСААФ, пользуясь хаосом, что царил на руинах Советского Союза зарегистрировали общественную организацию «Общество содействия обороне Украины», которую самовольно провозгласили «правопреемником ДОСААФ», и стали захватывать государственную недвижимость, транспортные средства и авиационную технику. Таким образом частные лица оформили на свою псевдо-общественную организацию, например, дом ДОСААФ в Киеве по проспекту Победы, 52/2.

В 1991-1998 годах главой ТСОУ был отставной генерал-майор Борис Харчук, который вместе со своим первым заместителем Владимиром Дончаком начали «комерціоналізацію» государственного имущества и решили зарабатывать деньги на эксплуатации, продажи и сдачи его в аренду.

Делали они это абсолютно безнаказанно, поскольку Дончак, который в 1998 году возглавил ОСОУ после смерти Сергея, был одним из руководителей Социал-демократической партии Украины (объединенной) и входил в Политсовет СДПУ (о) вместе с Виктором Медведчуком, Григорием Суркисом, Плужниковым и другими «лидерами».

В 2006 году, оставшись без политической поддержки, Дончак бросился в объятия к Юлии Владимировны и был избран народным депутатом Украины от «Блока Юлии Тимошенко». По словам тогдашнего неофициального «казначея» БЮТ Михаила Бродского — такое удовольствие стоило недешево – 7 млн. США. Но по невероятному стечению обстоятельств — как раз перед своим попаданием в избирательный список БЮТ Дончак продал под застройку мотодром ДОСААФ в Полтаве!

Остатки недокраденого имущества ДОСААФ вспомнили только в связи с российской агрессией против Украины: Указом президента Порошенко от 12 марта 2015 года №140/2015 введено в действие решение Совета национальной безопасности и обороны Украины от 18 февраля 2015 года «О мерах по созданию надлежащей материально-технической базы для лечения, реабилитации и оздоровления военнослужащих и других лиц, которые принимали непосредственное участие в антитеррористической операции, обеспечении ее проведения, а также участников боевых действий и инвалидов войны».

Этим решением СНБОУ, среди прочего, на Кабинет Министров Украины была возложена обязанность провести в трехмесячный срок инвентаризацию имущества общесоюзных общественных объединений (организаций) бывшего Союза PCP и внести на рассмотрение Верховной Рады Украины проект закона «О правовом режиме имущества общесоюзных общественных объединений (организаций) бывшего Союза PCP». Но Кабмин седовласого гетмана так ничего не и сделал-инвентаризацию не провел, законопроект не разработал.

В учреждениях ДОСААФ в регионах шли аналогичные процессы присвоение государственного имущества: на фоне правовой неопределенности в условиях распада СССР работники авиационно-спортивных клубов и автошкол ДОСААФ выступали учредителями местных самоуправляющихся общественных организаций, которые провозглашали себя «правопреемниками» имущества Советского Союза. Эти местные общественные организации по договоренности с киевскими ворами называли себя заведениями только что зарегистрированного «Общества содействия обороне Украины», хотя никакого отношения к ОСОУ не имели ни юридического, ни фактического.

Таким образом были созданы, например, местные общественные организации «Черниговский авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Ровенский авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Донецкий авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Луганский авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Винницкий авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Севастопольский авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Симферопольский авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Одесский авиационно-спортивный клуб ОСОУ», «Львовский авиационно-спортивный клуб ОСОУ» и сотни других.

В начале 2000-х годов руководству ОСОУ удалось найти общий язык с руководителями всех местных общественных организаций, называвших себя «клубами ОСОУ», и организовать преступную группу с распродажи имущества бывшего ДОСААФ, вследствие чего подавляющее большинство клубов бывшего ДОСААФ на территории Украины на сегодня вообще прекратили свою деятельность, аэродромы и авиационная техника давно проданы.

В настоящее время функционируют Центральный аэроклуб, Харьковский аэроклуб, Черниговский АСК, Винницкий АСК, Львовский АСК, Ровенский АСК, которые объявили себя «дропзонами» – то есть коммерческими заведениями, которые получают прибыль от проведения развлекательных прыжков с парашютом.

А вот с развитием парашютного спорта – в котором должно быть заинтересовано государство — дела выглядят довольно печально. Хотя подготовка молодежи к службе в парашютно-десантных войсках в воюющей стране – должна была бы быть в приоритетах Минобороны!

 

В 2013 году украинская команда по парашютному многоборью в последний раз приняла участие в международных соревнованиях по парашютному многоборью в Мензелинске (Российская Федерация). А дальше случился Майдан и к власти пришли герои революции, в частности должностью министра молодежи и спорта был удостоен за пережитые страдания активист «Автомайдана» Дмитрий Булатов.

И вот после победы революционно-достойного режима в Минмолодьспорта задумались – как это так, если существует и активно развивается спортивная дисциплина, на общественных началах работают клубы и кружки, где молодежь осваивает основы парашютно-десантной подготовки, проводятся соревнования, и все это – без какой-либо помощи со стороны государства, исключительно на средства спонсоров, а чиновникам в Министерство за это никто не платит?

Для сбора денег из парашютистов Булатов назначил «смотрящего» – депутата Харьковского областного совета от Партии Регионов Шаповалова – и обязал всех юных десантников вступить в псевдо-общественную организацию этого Шаповалова, зарегистрированной по подложным документам, платить ему «безвозвратную финансовую помощь, без НДС» и купить некие «сертификаты парашютиста», которые этот Шаповалов вместе со своим приспешником Тьорлом печатает на принтере. Тренеры и спортсмены отказались и тогда в мае 2014 года Булатов своим приказом вычеркнул парашютное многоборье с Единой спортивной классификации Украины и запретил проведение любых официальных мероприятий по этой дисциплине.

Зато сейчас партия "Батькивщина" не имеет финансовых проблем. Ведь бывшие аэродромы и полигоны, предназначенные для подготовки молодежи для службы в Вооруженных Силах, сдаются в аренду под склады, а пять сотен бывших государственных автошкол, где готовили водителей для армии, регулярно приносят свежую копейку (по информации от источников в ОСОУ, каждая автошкола передает Кошину ежемесячно 1 тыс. долларов). Впрочем, не брезгует Юлия Владимировна и поборами с детей, которые вынуждены платить Кошину даже за использования во время соревнований авиамодельных площадок на бывшем государственном аэродроме «Чайка», который уже подготовлен к продаже под коттеджную застройку.

 

К большому удивлению, в начале мая 2021 года уже нынешнее Минмолодежьспорта разослало по областным управлениям молодежи и спорта сообщение о проведении с 24 по 28 мая Всеукраинской подготовки «Джура-Десантник» на базе 95-й отдельной десантно-штурмовой бригады (г. Житомир) с предложением направить воспитанников кружков и клубов юных десантников для участия в этом мероприятии.

Как было отмечено в письме-приглашении: «целью мероприятия является увеличение численности молодежи, готовой к исполнению обязанности по защите независимости и территориальной целостности Украины. В рамках подготовки участники получат практические навыки по военно-спортивной подготовке, тактическим занятиям, а также домедицинской подготовке».

Похоже, госпожа заместитель министра Марина Попатенко, подписавшая это письмо, не в курсе, что Министерство молодежи и спорта Украины еще в мае 2014 года запретило проводить в Украине любые мероприятия по популяризации службы в десантно-штурмовых войсках и даже изъяло из Единой спортивной классификации Украины парашютное многоборье – спортивную дисциплину, которая с 1971 года была основным военно-прикладным видом спорта на территории Восточной Европы и содержало прыжки с парашютом на точность приземления, бег, плавание и стрельбу из малокалиберной винтовки.

Парашютное многоборье было единой спортивно-технической дисциплиной, в которой присваивался юношеский спортивный разряд, и это служило для подростков не кой стимулом, чтобы бегать, плавать, тренироваться по пулевой стрельбе, учатся укладывать парашюты, знакомиться с основами аэродинамики, метеорологии и штурманской дела. Кроме постоянных тренировок, подготовки спортивных команд и участия в соревнованиях, спортсмены-многоборцы проводили огромную работу по популяризации службы в десантных войсках, занимались с допризывниками, принимали участие в военных парадах и показательных прыжках с парашютом.

За все годы существования независимой Украины центральный орган исполнительной власти в сфере физической культуры и спорта не выделило ни копейки на проведение соревнований по парашютному многоборью и, вообще, на популяризацию среди молодежи службы в десантно-штурмовых войсках. И тренировочный процесс, и подготовка команд, и соревнования всегда проводились благодаря неустанной энергии энтузиастов этой спортивной дисциплины.

И вот, после семи лет запрета парашютному многоборью, систематического вымогательства денег с активистов, которые занимались популяризацией службы в десантно-штурмовых войсках, и ликвидации практически всех кружков и клубов, где юноши и девушки знакомились с парашютной техникой, Министерство молодежи и спорта, наконец, вспомнило, что Украина находится в состоянии фактической войны и крайне остро стоит вопрос работы с допризывной молодежью.

Но вместо того, чтобы выполнить многочисленные судебные решения, восстановить парашютное многоборье в Единой спортивной классификации Украины, провести служебное расследование обстоятельств вымогательства денег с тренеров и спортсменов чиновниками Министерства и прекратить принудительную продажу неких «сертификатов парашютиста», Мінмолодьспорту пригласило допризывников на несколько дней в 95-ю отдельную десантно-штурмовую бригаду, чтобы «получить практические навыки по военно-спортивной подготовке».

Возникает вопрос: почему уже нынешний состав СНБО создает всевозможные "центры противодействия дезинформации", но не принимает никаких мер для возвращения в государственную собственность стратегических объектов стоимостью миллиарды долларов?